Історія утворення Руху Червоного Хреста
Все почалося 24 червня 1859 року в Сольферіно, селищі в північній Італії, де французькі і італійські війська билися з австрійцями. У цій запеклій битві за декілька годин лягло 40000 жертв - убитих і поранених. Санітарні служби воюючих сторін були безсилі допомогти в ситуації, що склалася. Вигляд важких страждань поранених привів в жах швейцарця Анрі Дюнана, що проїжджав у тих місця по власних справах. Він припинив поїздку та залишився, щоб надавати допомогу всім пораненим воїнам, незалежно від національності. Він зробив заклик у сусідніх селах, і разом з місцевими жителями у найближчій церкві влаштував пункт, де надавали невідкладну допомогу.
Повернувшись до Швейцарії, Анрі Дюнан не міг стерти з пам’яті цю страшну картину. Він узявся за перо, щоб розповісти світу про цю драму війни. У 1862 році була закінчена його книга "Спогад про Сольферіно". Дюнан надрукував книгу за власні кошти і розіслав її європейським монархам, політичним діячам, військовим, меценатам, друзям. Успіх виявився миттєвим і перевершив всі очікування. Книга сильно схвилювала Європу, оскільки багатьом була невідома жорстока реальність битв.
В ті часи в Женеві існувало благочинне товариство, президентом якого був адвокат Густав Муанье. "Книга ‘Спогад про Сольферіно’ вразила мене" - писав він. Будучи людиною дії, Муанье запропонував Дюнану переговорити про цю книгу з іншими членами Товариства. В ході зустрічі була створена комісія з п’яти членів. Крім самого Анрі Дюнана і Густава Муанье, в її склад увійшли генерал Гийом-анрі Дюфур і доктора Луї Аппія і Теодор Монуар - швейцарські громадяни. Вперше комісія зібралася 17 лютого 1863 року і назвала себе "Міжнародним комітетом допомоги пораненим".
В подальші місяці ці п’ять членів Комітету вели напружену діяльність, в результаті якої в жовтні 1863 року в Женеві відбулася міжнародна конференція. У ній взяли участь представники шістнадцяти держав. З цієї нагоди був вибраний відмітний знак - червоний хрест на білому фоні. Знак мав на меті виділяти і охороняти тих, хто надає допомогу пораненим воїнам. Ця конференція лягла в основу установи Червоного Хреста. А сам комітет пізніше був перейменований в Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МККК).
Велика заслуга Анрі Дюнана полягає в тому, що він, на відміну від попередників, не обмежився окремими і спонтанними гуманістичними жестами, а висунув в своїй книзі нову конкретну пропозицію - створити у всіх європейських країнах товариства з надання допомоги, які у військовий час, діючи на добровільних засадах, забезпечували б догляд за пораненими, незалежно від національності - і реалізував її. Ця пропозиція лягла в основу створення національних товариств Червоного Хреста, а пізніше Червоного Півмісяця.
Крім захисту поранених, на думку Анрі Дюнана, необхідно було надати статус нейтралітету не військовим особам, що опинилися в районі битви. Тому він запропонував сформулювати "міжнародний принцип, умовний і узаконений, який став би основою товариств з надання допомоги пораненим в різних країнах". Ця пропозиція Дюнана поклала початок сучасному міжнародному гуманітарному праву, першим конкретним офіційним втіленням якого стане Женевська Конвенція 1864 року.
Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МККК) є установою, що поклала почало Міжнародному Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Український Червоний Хрест (УЧХ) заснований в Українській Народній Республіці 18 квітня 1918 року, коли закінчилося трьохсотлітнє поневолення України Росією. Національну організацію УЧХ створено з такими самими завданнями, що й Міжнародний ЧХ (МЧХ) за ініціативою Всеукраїнського з'їзду лікарів у Києві на базі існуючих в Україні місцевих товариств Російського ЧХ. Організаторами його і членами Центрального Комітету УЧХ були лікарі Євмен Лукасевич і Борис Матюшенко.
